Ідеальним можна назвати мереживний, еластичний, ідеально круглий млинець. Але що, якщо млинці постійно рвуться під час спроби зняти чи перевернути?
Звинувачують сковороду, олію чи невдалий рецепт. Однак часто корінь зла криється в… борошні й поспіху!
Головний ворог цілісного млинця – клейковина (глютен). Чим інтенсивніше ви місите тісто, тим більше утворюється клейковини. Воно стає щільним, гумовим, а чи не ніжним.
При смаженні таке тісто не встигає пропікатися рівномірно, залишається сируватим і липким усередині, рветься під вагою лопатки.
Друга причина – нетерпіння. Тісто після замісу повинно відпочити щонайменше 20-30 хвилин при кімнатній температурі (а краще годину в холодильнику).
За цей час клейковина “розслаблюється”, бульбашки повітря, що наздоганяються при збиванні, частково виходять, крохмалі набухають. Тісто стає однорідним, еластичним та легко ллється на сковороду.
Третя неочевидна деталь – температура рідини. Якщо ви заливаєте борошно крижаним молоком або водою, клейковина формується гірше, тісто може вийти кумедним. Використовуйте рідину кімнатної температури або теплу.
Ідеальне тісто по консистенції має нагадувати рідку сметану і легко стікати з ложки чи вінчика. Воно не повинно бути круто замішаним.
Досить акуратно змішати інгредієнти до зникнення великих грудок вилкою або віночком. Міксер на високих оборотах – правильний шлях до “гумових” млинців.
Дайте тістові відпочити. Смажте на середньорозігрітій сковороді, змащеній мінімальною кількістю олії. Перший млинець може бути грудкою, далі піде як по маслу. Цілісні, повітряні млинці гарантовані.
